Гапочка Павло Микитович
| Гапочка Павло Микитович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 (29) липня 1908 Куп'янськ, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 22 травня 1970 (61 рік) Москва, СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець, державний діяч |
| Галузь | філософія |
| Alma mater | Інститут червоної професури |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Заклад | Російська академія державної служби |
| Нагороди |    |
Павло Микитович Гапочка (29 липня 1908, станція Куп'янськ-Сортувальна, тепер місто Харківської області — 22 травня 1970, місто Москва, тепер Російська Федерація) — український радянський партійний діяч, філософ, 2-й секретар Львівського обласного комітету КП(б)У. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1940—1952 роках. Доктор філософських наук (з 1953), професор.
Народився в родині залізничного службовця. З шістнадцятирічного віку працював слюсарем паровозного депо.
У 1933 році закінчив Московський державний педагогічний інститут імені Карла Лібкнехта. З 1933 по 1935 рік працював викладачем філософії Рязанського державного педагогічного інституту. У 1935—1937 роках навчався в Інституті Червоної професури.
У 1938 — липні 1944 року — помічник 1-го секретаря ЦК КП(б) України Микити Сергійовича Хрущова. У 1941—1944 роках — помічник члена Військової Ради Південно-Західного напрямку, Південно-Західного, Сталінградського, Південного, Воронезького та 1-го Українського фронтів генерал-лейтенанта Микити Сергійовича Хрущова, учасник німецько-радянської війни.
У липні 1944 — травні 1945 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП(б)У.
З червня 1945 року — заступник директора із наукової частини Українського філіалу Інституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б).
У 1948 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).
З березня по листопад 1948 року — начальник Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
У грудні 1948 — 1 жовтня 1949 року — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
З 1953 по 22 травня 1970 року — професор кафедри наукового комунізму Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Працював над проблемами історичного матеріалізму і теорії наукового комунізму.
Помер 22 травня 1970 року після важкої хвороби в Москві.
- Как жил и боролся Сен-Катаяма. Москва, 1934;
- Поєднання особистих i громадських iнтересів при соціалізмi, Київ, 1948;
- Поєднання особистих i громадських iнтересів у колгоспах, Київ, 1948;
- Ликвидация противоположности между городом и деревней в СССР и пути преодоления существенного различия между ними. Москва, 1952 (Автореф. дисс.).
- Критика религиозной идеологии. Москва: Изд. ВПШ и АОН, 1961 (редактор);
- Борьба В. И. Ленина против «левого» оппортунизма и современность. Москва, 1968.
- орден Червоного Прапора (3.02.1943)
- медаль «За оборону Сталінграда»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- медалі
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- [1]
- газета «Правда» (Москва), 23.05.1970.
- Народились 29 липня
- Народились 1908
- Уродженці Куп'янська
- Померли 22 травня
- Померли 1970
- Померли в Москві
- Випускники Інституту червоної професури
- Доктори філософських наук
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Діячі УРСР
- Доктори філософських наук СРСР
- Партійні діячі
- Другі секретарі Львівського обласного комітету КПУ